Сторінка для учнів

 На допомогу учням

Як робити    Аналіз літературного твору
Ідейний зміст

Художня форма
Схема аналізу літературно-художнього твору
Загальний план відповіді на питання про значення творчості письменника
План-зразок характеристики художнього образу-персонажа
План розбору ліричного твору

Схема фонетичного розбору

1.     Аналізоване слово.

2.     Записати слово фонетичною і фонематичною транскрипціями.

3.     У фонетичній транскрипції поставити наголос і розбити слово на склади.

4.     Схарактеризувати склади.

5.     Виписати фонеми та звуки, схарактеризувати звуки.

6.     Вказати співвіднесеність між фонемами і звуками.

Схема морфологічного розбору іменника

1.     Аналізоване слово.

2.     Початкова форма (називний відмінок).

3.     Лексико-граматичні категорії:

   а) власна чи загальна назва;

   б) назва істоти чи неістоти;

   в) лексичне значення – конкретне (предметне, речовинне, збірне) чи абстрактне.

4.     Граматичні категорії:

    а) рід і засоби вираження його (семантичні ознаки, морфологічна будова, синтаксичні зв'язки з іншими словами в реченні);

   б) число і засоби вираження його;

      в) відмінок і засоби вираження його;

г) відміна і група.

5.     Синтаксична роль.

6.     Будова слова

7.     Правопис слова.

Зразок морфологічного розбору

Липень промайнув гарячим крилом над землею і розтанув між соковитими травами (М.Сиротюк).

1.     Липень;

2.     Липень;

3.     загальна назва; неістота (що?); назва абстрактного поняття;

4.     чоловічий рід, засіб вираження — нульове закінчення (морфологічна ознака); однина, засіб вираження — нульове закінчення (можливе: липень-липні); Н.в., засіб вираження — нульове закінчення; ІІ відміна, м’яка група;

5.     у реченні виконує роль підмета;

6.     липень;

7.     у суфіксі –ень пишемо букву е, бо при зміні слова е випадає (липень-липня).

Схема морфологічного розбору прикметника

1.     Аналізоване слово.

2.     Початкова форма (називний відмінок чоловічого роду).

3.     Лексичне значення (ознака за кольором, за розміром, за внутрішніми чи зовнішніми властивостями, за відношенням до предмета, до особи чи тварини, до місця, часу тощо).

4.     Розряди за значенням (якісний, відносний, присвійний, відносно-якісний, присвійно-відносний, присвійно-якісний).

5.     Ступінь порівняння, засоби вираження його.

6.     Форма – повна (стягнена, нестягнена), коротка.

7.     Група – тверда, м'яка.

8.     Рід і засоби вираження його.

9.     Відмінок і засоби вираження його.

10. Число і засоби вираження його.

11. Синтаксична роль.

12.  Будова слова.

13.   Правопис слова.

Зразок

Панувало над селом лагідне серпневе надвечір’я (В.Козаченко).

Лагідне (надвечір’я) — п.ф. лагідний; ознака за внутрішніми властивостями; якісний, повна стягнена форма, тверда група, вжитий у формі середнього роду однини, називного відмінка (засіб вираження флексія –е), узгоджується у цих формах з іменником надвечір’я; прикметник виступає означення, є словом залежним; основа лагідн-, закінчення – е, корінь –лагід-, суфікс –н-.

Схема морфологічного розбору числівника

1.     Аналізоване слово.

2.     Початкова форма.

3.     Розряд за значенням:

   а) кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);

   б) порядковий.

4.     Група за будовою.

5.     Рід (якщо йому властивий).

6.     Число (якщо властиве).

7.     Відмінок і засоби вираження його.  

8. Синтаксична роль.

9.     Будова, походження, творення.

10. Правопис слова.

Зразок

Одну фразу з першого диктанту я й досі пам’ятаю дуже добре (Остап Вишня).

Одну (фразу пам’ятаю) — п.ф. один; кількісний, власне кількісний; простий за будовою; вжитий у формі однини, жіночого роду, знахідного відмінка (засіб вираження флексія –у), у цих формах узгоджується з іменником фразу;  разом з іменником виступає у ролі додатка; корінь одн-, закінчення –у.

Схема морфологічного аналізу займенника

1.     Аналізоване слово.

2.     Початкова форма (називний відмінок).

3.     Розряд за значенням (особовий, зворотний, вказівний, присвійний та ін.)

4.     Рід (якщо йому властивий).

5.     Число (якщо властиве).

6.     Відмінок.

7.     Синтаксична роль.

8.     Будова слова.

9.     Правопис слова.

Зразок

Та музика, мов голос долі,

Нас освітила й поєднала (Л.Скирда).

1.     Та;

2.     та;

3.     вказівний, співвідносний з прикметником;

4.     жіночий рід;

5.     однина;

6.     Н.в.;

7.     у реченні виступає означенням

8.     та;

9.     —

Схема морфологічного розбору дієслова

1.     Аналізоване слово.

2.     Неозначена форма (інфінітив).

3.     Лексичне значення (назва фізичної дії, руху, розумової діяльності, стану, тощо).

4.     Вид (недоконаний, доконаний) і засоби його вираження.

5.     Перехідне чи неперехідне.

6.     Стан (активний, пасивний, зворотно-середній) і засоби його вираження.

7.     Час (теперішній, майбутній, минулий).

8.     Спосіб (дійсний , умовний, наказовий).

9.     Особа, рід, число, засоби вираження їх.

10. Дієвідміна.

11. Синтаксична функція.

Зразок  

Пролісок пробив листок торішній.

Аж чудувалася трава (Рильський).

1. Пробив.
2. Проьити.
3. Дія.
4. Доконаний.
5. Перехідне (пробив листок)
6. Активний.
7. Минулий.
8. Дійсний.
9. Чоловічий рід (нульове закінчення), однина.
10. І дієвідміна.
11. Присудок. 

Схема морфологічного розбору дієприкметника

1.     Аналізоване слово.

2.     Початкова форма.

3.     Активний чи пасивний стан.

4.     Від якої основи (інфінітива чи теперішнього часу) утворений.

5.     Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).

6.     Рід, число, відмінок, засоби вираження їх.

7.     Синтаксична функція.

Зразок

Не доїжджаючи до ташанського мосту, Оксенкруто звернув праворучі поїхав ступською дорогою, що пролягла поміж піщаними горбами. Незабаром спустився у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Тют).

1. Порослу.
2. Порослий.
3. Активний минулого часу (суф. -л-).
4. Порос(ти) + л - порслий.
5. Утворений від непохідного дієслова порости
6. Жіночий (порсла яруга), однина (закінчення -у), Зн. відм. (спустився (в що?) в порослу яругу).
7. Означення.

Схема морфологічного розбору дієприслівника

1.     Аналізоване слово.

2.     Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).

3.     Від якої основи (інфінітива ти теперішнього часу) утворений і за допомогою якого суфікса.

4.     Вид (доконаний, недоконаний); засоби його вираження.

5.     Вказати дієслово-присудок, що пояснюється дієприслівником.

6.     Ознаки якого часу має і яку додаткову дію означає (одночасну чи попередню щодо дієслова-присудка).

7.     Синтаксична роль

8.     Правопис слова.

Зразок

Не доїжджаючи до ташанського мосту, Оксенкруто звернув праворучі поїхав ступською дорогою, що пролягла поміж піщаними горбами. Незабаром спустився у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Тют).

1. Не доїжджаючи.
2. Не доїжджають (неперехідне).
3. Не доїжджа(ють) + ючи - не доїжджаючи.
4. Недоконаний вид.
5. Звернув.
6. Дія, попередня щодо дієслова присудка.
7. Обставина.
8. Не пишеться окремо, бо дієслово без не вживається (доїжджати - доїжджаючи).

Схема морфологічного розбору прислівника

1.     Аналізоване слово.

2.     Вихідна форма (для означально-якісних, які мають ступені порівняння).

3.     Розряд за значенням (означальний – який саме, обставинний – який саме).

4.     Ступінь порівняння, категорія оцінки і засоби її вираження.

5.     До якого слова відноситься.

6.     Синтаксична роль.

7.     Від якого слова і яким способом утворений.

8.     Правопис слова.

Зразок

Вечоріє.  Мла стає на морі... Тихше б'ється хвиля в береги (Плужн.).

1. Тихше.
2. Тихо.
3. Означальний способу дії (як?).
4. Вищий, суфікс -ш-.
5. До дієслова  б'ється.
6. Обставина способу дії.
7. Від прикметника тихий за допомогою суфікса -о (тихо).
8. У кінці пишеться -е, бо вищий ступінь (довше, краще, вище, вужче), основа закінчується на шиплячий.

Схема морфологічного розбору слів категорії стану

1.     Аналізоване слово.

2.     Початкова форма (для тих, що мають ступені порівняння).

3.     Лексичне значення.

4.     Синтаксична функція.

5.     Походження.

6.     Будова слова.

Схема морфологічного розбору прийменника

1.     Аналізоване слово.

2.     Група за походженням (первинний чи вторинний).

3.     Який за будовою (простий, складний, складений).

4.     Від якої частини мови утворений (відіменний, прислівниковий).

5.     Граматичне значення якого відмінка допомагає виражати.

6.     До якого члена речення входить.

7.     Правопис слова.

Схема морфологічного розбору сполучника

1.     Аналізоване слово.

2.     Група за морфологічним складом (прості, складні, складені).

3.     Група за характером синтаксичних зв'язків (сурядний – який саме, підрядний – який саме).

4.     Група за вживанням (одиничні, парні, повторювані).

5.     Які члени речення чи які речення сполучає.

6.     Правопис слова.

Схема морфологічного розбору часток

1.     Аналізоване слово.

2.     Розряд за значенням і функцією.

3.     Словотворча чи формотворча.

4.     Місце в реченні.

5.     Правопис слова.

Схема морфологічного розбору модальних слів

1. Аналізоване слово.

1.     Група за характером вираженого словом ставлення до висловненого.

2.     Походження.

3.     Будова слова.

Схема морфологічного розбору слів на –но, -то

1. Аналізоване слово.

2.     Значення виду  та засоби вираження.

3.     Перехідність (засоби вираження).

4.     Стан (засоби вираження).

5.     Час (засоби вираження)

6. Синтаксична функція.

7. Будова слова.

Схема морфологічного розбору вигуків

1.     Аналізоване слово.

2.     Розряд за значенням і функцією (емоційні , вольові).

3.     Багатозначний чи обмежений у своєму значенні.

4.     Від якої частини мови утворений.

5.     Правопис слова.

Синтаксичний аналіз складного речення

СХЕМА АНАЛІЗУ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ


1 етап
I. Визначити тип речення за метою висловлювання
(розповідне / питальне / спонукальне).
II. За емоційно-експресивним забарвленням
(окличне / неокличне).
III. За характером відношення до дійсності
(стверджувальне / заперечне / стверджувально-заперечне).
IV. Встановити тип речення за наявністю / відсутністю сполучникових засобів
(сполучникове / чи (і) безсполучникове).

2 етап
Загальна характеристика речення за типом зв’язку
V. Якщо сполучникове, то сурядне чи підрядне.

VI. Послідовність аналізу речень із сурядним типом зв’язку:
1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).
2. Семантико-синтаксичні відношення між частинами (єднальні, зіставні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні) та тип структури (відкрита / закрита).
3. За формальним виявом: формально елементарне / формально неелементарне.
4. За семантичним виявом: семантично елементарне / семантично неелементарне.
5. Аналіз кожної предикативної частини за схемою простого речення.
6. Пунктуація.

Якщо підрядне
VII. Послідовність аналізу речень із підрядним типом зв’язку.


СХЕМА РЕЧЕННЯ (горизонтальна і вертикальна)
1. За кількістю частин (двокомпонентне / багатокомпонентне)
2. Багатокомпонентне
- вказати різновид:
супідрядність (однорідна / неоднорідна)
чи послідовна підрядність)).
контамінована підрядність (з подальшою характеристикою)
3. Позиція підрядної частини щодо головної (чого стосується підрядна частина: одного члена речення, словосполучення чи всього змісту головної і визначення на основі цього типу структурної взаємодії – розчленованої / нерозчленованої структури).
5. За формальним виявом: формально елементарне / формально неелементарне.
6. За семантичним виявом: семантично елементарне / семантично неелементарне.
7. На яке питання відповідає підрядна частина.
8. Вид підрядної частини за всіма принципами (ФГК, ЛГК, ССК, ШК).
9. Аналіз кожної частини (головної та підрядної) за схемою простого речення.
10. Пунктуація.

Якщо безсполучникове
VIII. Послідовність аналізу речень із безсполучниковим типом зв’язку:
1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).
2. Кваліфікація зв’язку між частинами та їх змістових відношень (однобічні відношення / двобічні; відкрита / закрита структура).
3. За формальним виявом: формально елементарне / формально неелементарне.
4. За семантичним виявом: семантично елементарне / семантично неелементарне.
5. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.
6. Пунктуація.

Якщо багатокомпонентне речення з різними видами зв’язку
ІX. Послідовність аналізу речень із різними типами зв’язку:
1. Кількість частин / компонентів / блоків (виокремити їх, охарактеризувати тип зв‘язку на зовнішньому рівні членування).
2. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).
3. Частини речення із сурядним типом взаємовідношень, засоби їхнього поєднання.
4. Змістові відношення між сурядними частинами.
¨5. Частини речення із безсполучниковим типом взаємовідношень, засоби їхнього поєднання.
¨6. Кваліфікація зв’язку між частинами та їхніх змістових відношень.
¨7. Кваліфікація підрядних частин і встановлення їхнього зв’язку з головною.
¨8. Місце підрядної частини в складнопідрядному реченні.
¨9. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.
10. Пунктуація